Пустеля на 1 квітня (репортаж)

Після прогулянок по пустелі пройшло вже 3 дні, а на моєму столі, незрозуміло звідки, з`являються купки піску. Пустеля лишає по собі не тільки цікаві враження, а й безліч сувенірів.

Ідея відвідати пустелю з”явилась досить давно. Спочатку заінтригував марафон ” морозний полудень | морозный полдень “,  але прийняти участь в змаганнях все не виходило, а інтерес до пустелі так і не зник.  Начитавшись репортажів та статей,  вирішили на власних зубах спробувати смак Олешківськи пісків.

Спочатку планували пройти пустелю з Нової Маячки до Раденська або Великих Копанів, але дякуючи порадам Вячеслава Галиченко з Херсона ми змінили маршрут, за що дуже вдячні!!! Як результат,  група вийшла з Раденська і кинувши кілька петель вийшла в Великих Копанах.

Два дні піску  та мандрів і, як результат, безліч вражень…
1. Пустеля, вона прекрасна. Коли ми говоримо слово пустеля, в уяві малюються картинки  височенних барханів з текстурами залишеними вітром.  Олешківські піски можна назвати пустелею в класичному уявленні, лише в південно – західній частині.  Переважна більшість території пісків більше схожа на степ, ніж на пустелю, але з дуже гарними піщаними ділянками. Найгарніші бархани ви можете побачити  саме в районі Раденська та Великих Копанів.

2. Багато людей писало в репортажах про відчуття самотності та піски наскільки бачить око. Але ми завжди мали зону лісу в полі зору або ж на горизонті в усіх напрямках, що  створювало відчуття комфорту. Безлюдними Олешки не назвеш,  бачили і людей з металошукачами, і піщаний кар’єр з караваном вантажівок навряд вписується в картинку, яку ми чекали.

3. Шикарний ліс, довкола пустелі,  на диво чистий (місцями  сміття є, але дуже мало) з приємним рельєфом. Дивували та радували око численні “оази” з сосен та беріз серед піщаних кучугурів.

4. Задоволення від спусків, точніше збігань з барханів важко з чимось порівняти. Маленьким дітям, маленька пісочниця, великим – велика(:

5. Недоліком пустелі можна назвати однотипність пейзажу.  Досить швидко дюни починають приїдатись і через 4-5  годин ходу, око замилюється і краєвиди перестають вражати. Але на наступний день відчуття знов такі, як і в перші години мандрівки.

6. Також ми чекали безліч обломків бомб, але майже не бачили металевих предметів.  Та  дуже часто зустрічали воронки , деякі  вражали своїми розмірами та ідеальною формою.

7. Орієнтуватись дуже просто , з компасом жодних аномалій помічено не було. Хоча GPS  іноді і  використовували, обійтись можна і без нього. Пересування по азимуту не створює жодних проблем.

8. Пустельний вітер щедро кормить піском. Як результат пісок скрізь!!! А їжа з піском смакує по особливому)

Після мандрівки в пустелю лишилось позитивне враження. Але настрій створюють люди,  які мандрують, а не місця, в які ми подорожуємо. Все залежить від вас та вашого ставлення.

Пустеля варта вашої уваги та часу, її унікальність та незвичний для туриста ландшафт навряд лишать когось байдужим.